HMS E9

E9
HMS E9
Британський підводний човен E9 взимку в Ревелі. 1915
Верф	Vickers Limited, Барроу-ін-Фернесс
Під прапором	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
Порт приписки	Портсмут, Гарідж, Горлстон-он-Сі, Гельсінкі
Закладений	1 червня 1912
Спуск на воду	28 листопада 1913
Введений до складу флоту	18 червня 1914
На службі	1914—1918
Загибель	3 квітня 1918 року затоплений екіпажем у Фінській затоці поблизу острову Гармайя
Бойовий досвід	Перша світова війна Битва за Атлантику Битва на Балтійському морі * Готландський бій * Бій у Ризькій затоці
Проєкт
Класифікація ПЧ	малий підводний човен
Тип ПЧ	типу «E»
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	15,25 вузла (28,24 км/год)
Швидкість (підводна)	10,25 вузлів (19 км/год)
Дальність плавання	3000 миль (5600 км) на швидкості 10 вузлів (надводна) 65 миль (120 км) на швидкості 5 вузлів (підводна)
Екіпаж	31 офіцер та матрос
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	55 м
Ширина корпусу найб.	4,6 м
Водотоннажність надводна	678 тонн
Водотоннажність підводна	820 тонн
Силова установка
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Vickers 2 × електродвигуни
Гвинти	2
Потужність	2 × 800 к.с. (дизелі) 2 × 420 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія	1 × 76-мм гармата QF 12-pounder 12 cwt
Торпедно- мінне озброєння	5 × 450-мм торпедних апаратів

E9

Район затоплення E9

E9 (англ. HMS E9) — британський військовий корабель, підводний човен типу «E» другої серії, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії за роки Першої світової війни.

E9 був закладений 1 червня 1912 року на верфі компанії Vickers Limited у Барроу-ін-Фернессі. 28 листопада 1913 року він був спущений на воду, а 18 червня 1914 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії.

Після введення в експлуатацію E9 включили до складу 8-ї флотилії підводних човнів, яка базувалася в Портсмуті. Коли 5 серпня 1914 року Німеччині було оголошено війну, Е9 базувався в Гаріджі у складі 8-ї флотилії підводних човнів Домашнього Флоту.

На світанку 13 вересня 1914 року підводний човен під командуванням лейтенанта-командера Гортона торпедував німецький легкий крейсер «Хела» в шести милях на південний захід від Гельголанда. «Хела» був уражений двома торпедами з відстані 600 ярдів. Усі члени екіпажу крейсеру, крім двох, були врятовані німецьким підводним човном U-18 та іншим німецьким кораблем. Попри переслідування більшу частину дня німецькими військово-морськими силами, E9 вдалося благополучно досягти Гаріджа. Через три тижні Гортон потопив німецький міноносець S116 біля гирла річки Емс. За потоплення крейсера та міноносця Гортон був нагороджений орденом «За видатні заслуги».

15 жовтня 1914 року E9 вийшов з Горлстона у першій партії з трьох човнів типу «E»: E1 (лейтенант-командер Ноель Лоренс), E9 (лейтенант-командер Макс Гортон) і E11 (лейтенант-командер Мартін Данбар-Несміт), які здійснили перехід через небезпечні протоки Скагеррак, Каттегат і вузькі, мілкі Данські протоки^{[Прим. 1]}.

3 квітня 1918 року E9 був затоплений поблизу Гельсінгфорса (нині Гельсінкі), за 1,5 морських милі (2,8 км) від маяка на острові Гармайя у Фінській затоці. Його екіпаж був змушений затопити свій човен разом з E1, E8, E19, C26, C27 і C35, щоб уникнути їх захоплення наступаючими німецькими військами, які висадилися неподалік.

• U-9 (1935)
• Gustave Zédé (Q92)
• USS Perch (SS-176)
• Лосось (підводний човен)
• Дельфін (1912)
• Marcantonio Bragadin (1931)
• Підводні човни класу U-107

Виноски

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS E9

Література