Planigale kendricki
| Planigale kendricki | |
|---|---|
Біологічна класифікація  | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Інфраклас: | Сумчасті (Marsupialia) |
| Ряд: | Кволоподібні (Dasyuromorphia) |
| Родина: | Кволові (Dasyuridae) |
| Рід: | Planigale |
| Вид: | P. kendricki |
| Біноміальна назва | |
| Planigale kendricki Aplin, Cooper, Travouillon & Umbrello, 2023 | |
Planigale kendricki — це вид кволових (Dasyuridae), вперше описаний у 2023 році[1][2][3], і є одним із найменших ссавців. Вид мешкає в регіоні Пілбара в Західній Австралії, де він зустрічається разом із подібним і також нещодавно визнаним Planigale tealei[3]. Обидва види історично помилково вважалися або P. maculata, або P. ingrami, жоден з яких зараз не зустрічається в Пілбара[3].
Опис
Вид має плоску клиноподібну голову, характерну для Planigale. Порівняно з P. tealei, P. kendricki більший, має більшу довжину понад 20 мм, більшу масу тіла (переважно > 4 г; у середньому ~7 г), загострений ніс і яскравіший помаранчевий/коричневий колір голови з помаранчевим очним кільцем[3]. P. kendricki має максимальну зареєстровану вагу тіла 12,5 г і довжину голови й тулуба для самців 74 мм. Самиці, як правило, трохи менші за самців, їхня максимальна вага становить 9,5 г, а довжина – 69 мм. Немає явного статевого диморфізму в забарвленні або пропорціях[3].
Поширення і середовище проживання
Вид зустрічається на різноманітних субстратах від піщаних рівнин, що прилягають до скелястих ділянок, через кам'янисті осипи та бруковані русла струмків[3]. Під час широкомасштабного дослідження біорізноманіття Пілбари було виявлено майже в половині досліджуваних місць, і було виявлено, що він віддає перевагу твердим субстратам з відкритою корінною породою[3][4].
Екологія й поведінка
Вид м'ясоїдний, живиться безхребетними та дрібними хребетними, яких ловить під час енергійного нічного полювання у підстилці листя та тріщинах ґрунту. Вночі тварини є активними та безстрашними мисливцями, полюючи здебільшого на комах та їх личинок, дрібних ящірок і молодих ссавців, майже таких же розмірів, як вони самі. З більшою здобиччю, як-от коники, початкового кидка часто недостатньо, і Planigale кусає неодноразово, поки здобич не перестане боротися[5].
Примітки
- ↑ Westerman, Michael; Blacket, Mark J.; Hintz, Ashley; Armstrong, Kyle; Woolley, Patricia A.; Krajewski, Carey (2016). A plethora of planigales: genetic variability and cryptic species in a genus of dasyurid marsupials from northern Australia. Australian Journal of Zoology. 64 (5): 303. doi:10.1071/zo16052. ISSN 0004-959X. S2CID 91039804.
- ↑ Umbrello, Linette S.; Didham, Raphael K.; How, Ric A.; Huey, Joel A. (20 серпня 2020). Multi-Species Phylogeography of Arid-Zone Sminthopsinae (Marsupialia: Dasyuridae) Reveals Evidence of Refugia and Population Expansion in Response to Quaternary Change. Genes. 11 (9): 963. doi:10.3390/genes11090963. ISSN 2073-4425. PMC 7563968. PMID 32825338.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в г д е ж Umbrello, Linette S.; Cooper, Norah K.; Adams, Mark; Travouillon, Kenny J.; Baker, Andrew M.; Westerman, Mike; Aplin, Ken P. (14 серпня 2023). Hiding in plain sight: two new species of diminutive marsupial (Dasyuridae: Planigale) from the Pilbara, Australia. Zootaxa. 5330 (1): 1—46. doi:10.11646/zootaxa.5330.1.1. ISSN 1175-5334. PMID 38220885.
- ↑ Gibson, L.A.; McKenzie, N.L. (2009). Environmental associations of small ground-dwelling mammals in the Pilbara region, Western Australia. Records of the Western Australian Museum, Supplement. 78 (1): 91. doi:10.18195/issn.0313-122x.78(1).2009.091-122. ISSN 0313-122X.
- ↑ Wilson, D.E.; Mittermeier, R.A. (2015). Handbook of the Mammals of the World – Volume 5 Monotremes and Marsupials (English) . Barcelona: Lynx Edicions. с. 327—330. ISBN 978-84-96553-99-6.
