ERS
ERS (англ. European Remote Sensing satellite, Європейський супутник дистанційного зондування) — перша супутникова програма Європейського космічного агентства для спостереження Землі з космосу з полярної орбіти. Він складався з двох супутників, ERS-1 і ERS-2, запущених в 1991 і 1995 роках відповідно.
ERS-1
ERS-1 був запущений 17 липня 1991 року з Гвіанського космічного центру на борту ракети Ariane 4[en][1]. Супутник був виведений на сонячно-синхронну полярну орбіту на висоті 782—785 км. ERS-1 вийшов з ладу 10 березня 2000 року після дев'яти років перебування на орбіті[2].
Інструменти
ERS-1 мав ряд інструментів для спостереження за Землею, які збирали інформацію про Землю (сушу, воду, лід і атмосферу), використовуючи різні принципи вимірювання. Серед них:
- RA (англ. Radar Altimeter, радарний висотомір) — одночастотний радіолокаційний висотомір, що дивиться на надір, що працює в діапазоні Ku.
- ATSR-1 (англ. Along-Track Scanning Radiometer, радіометр зі скануванням уздовж треку) — 4-канальний інфрачервоний радіометр і мікрохвильовий ехолот для вимірювання температури на поверхні моря та у верхній частині хмар.
- SAR (англ. synthetic-aperture radar, радар із синтезованою апертурою), що працює в діапазоні C і може виявляти зміни висоти поверхні з точністю до міліметра.
- Wind Scatterometer (вітровий скатерометр) для розрахунку інформації про швидкість і напрям вітру.
- MWR (англ. Microwave Radiometer, мікрохвильовий радіометр[en]) для вимірювання атмосферної води та забезпечення поправки на атмосферну воду для висотоміра.
Щоб точно визначити свою орбіту, супутник включав обладнання PRARE (англ. Precision Range and Range-Rate Equipment, прецизійне обладнання для відстані і швидкості зміни відстані) і лазерний ретрорефлектор. PRARE вийшов з ладу незабаром після запуску. Пізніший аналіз прийшов до висновку, що збій стався через затримку пам'яті, спричинену радіацією[3]. Ретрорефлектор використовувався для калібрування радіолокаційного висотоміра з точністю до 10 см.
Місія
ERS-1 проходив різні фази місії з використанням 3-денних і 35-денних циклів повторення. Під час геодезичної місії ERS-1 проходив два довгих цикли по 168 днів, що еквівалентно одному 336-денному циклу. Геодезична місія дозволила створити точну карту батиметрії та геоїда Землі над морями за допомогою радіолокаційного висотоміра.
10 березня 2000 року система контролю орієнтації ERS-1 вийшла з ладу через несправність гіроскопа, і місію було офіційно оголошено завершеною[3].
ERS-2
ERS-2 був запущений 21 квітня 1995 року на ракеті Ariane 4[en] з Гвіанського космічного центру ЄКА поблизу Куру, Французька Гвіана[4]. Багато в чому ідентичний ERS-1, він мав покращені інструменти, в тому числі два нових:
- GOME (англ. Global Ozone Monitoring Experiment, глобальний експеримент з моніторингу озонового шару) — ультрафіолетовий і видимий спектрометр сканування найнижчого рівня.
- ATSR-2 (англ. Along-Track Scanning Radiometer, радіометр зі скануванням уздовж треку) включав 3 смуги видимого спектру, спеціалізовані для хлорофілу та рослинності.
Коли ERS-2 був запущений, ERS-1 мав ту саму орбітальну площину. Це дозволило апаратом працювати в тандемі, коли ERS-2 пройшов над тією самою точкою Землі на 1 день пізніше, ніж ERS-1[5].
ERS-2 працював без гіроскопів з лютого 2001 року, що призвело до деякого погіршення даних. 22 червня 2003 року бортовий накопичувач вийшов з ладу, в результаті чого інструменти працювали лише в межах видимості наземної станції. Після виходу з ладу стрічкового накопичувача були включені додаткові наземні станції, щоб збільшити можливості супутника зі збору даних. Wind Scatterometer і GOME залишались єдиними інструментами в своєму роді до запуску MetOp-A[en] і Envisat[en] відповідно.
Наступником ERS-2 став супутник Envisat[en], запущений 1 березня 2002 року. Envisat містив покращені версії багатьох приладів ERS-2. Однак навіть після запуску його наступника термін експлуатації ERS-2 був продовжений до 2011 року, коли було прийнято рішення завершити місію. Після серії запусків двигуна в липні, серпні та вересні ERS-2 остаточно вичерпав своє паливо 5 вересня 2011 року. О 13:16:38 батареї були відключені і супутник виведений з експлуатації. Космічний апарат залишили на такій орбіті, на якій він мав, відповідно до міжнародних стандартів, протягом 25 років увійти в атмосферу Землі та безпечно розпастися[6].
На останніх етапах спорожнення паливних баків було підраховано, що вони стануть порожніми після 40-хвилинного вмикання двигуна 2 вересня 2011 року. Однак космічний корабель витримав і цей маневр, і другий 40-хвилинний маневр 3 вересня. 5 вересня було розпочато третій маневр, і паливні баки остаточно спорожнилися.
У лютому 2024 року ESA повідомило, що очікується, що ERS-2 неконтрольовано повернеться в атмосферу між 16 і 22 лютого 2024 року[7].
Супутник увійшов в атмосферу о 17:17 UTC, 21 лютого, над Тихим океаном, між Аляскою та Гаваями[8]. Інструмент TIRA дозволив відслідкувати вхід та згоряння супутника в атмосфері. Виявлено, що сонячні батареї відділились днем раніше та рухались незалежно, що могло зумовити взаємодію супутника з атмосферою у непередбачений спосіб.[9]
Література
- Zhao, D.; Kuenzer, C.; Fu, C.; Wagner, W. (2008). Evaluation of the ERS Scatterometer derived Soil Water Index to monitor water availability and precipitation distribution at three different scales in China. Journal of Hydrometeorology. AMS. 9 (3): 549—562. Bibcode:2008JHyMe...9..549Z. doi:10.1175/2007JHM965.1.
Примітки
- ↑ Krebs, Gunter (2020). ERS 1, 2. Gunter's Space Page. Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ ERS - Earth Online. earth.esa.int. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ а б ERS-1 (European Remote-Sensing Satellite-1). eoPortal. ESA. 2012. Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ ESA - ERS-2. Enabling and Support. ESA. Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ ERS-2 (European Remote-Sensing Satellite-2). eoPortal. ESA. 2012. Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ ESA. Flight Dynamics. Процитовано 16 вересня 2016.
- ↑ ESA. ERS-2 Reentry. Процитовано 18 лютого 2024.
- ↑ Cuthbertson, Anthony (21 лютого 2024). Satellite crash – live: Out-of-control ERS-2 heading for Earth. The Independent. Процитовано 21 лютого 2024.
The European Space Agency has finally confirmed that the two-tonne satellite reentered the Earth's atmosphere somewhere between Alaska and Hawaii.
- ↑ published, Andrew Jones (27 лютого 2024). Radar images reveal damage on Europe's doomed ERS-2 satellite during final orbits. Space.com (англ.). Процитовано 28 лютого 2024.
Посилання
- Домашня сторінка ERS в ESA
- Next ESA SAR Toolbox [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- п
- о
- р
Космодроми |
|
---|---|
Ракети-носії |
|
Засоби обслуговування |
|
Зв'язок |
|
Програми |
|
Попередні організації |
|
Пов'язані теми |
|
Проєкти та місії | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Наука |
| ||||||||
Космічні польоти до МКС |
|
- GEOS 2 (1978)
- Olympus-1[en] (1989–93)
- Artemis (2001–тепер)
- GIOVE-A[en] (2005–тепер)
- GIOVE-B[en] (2008–тепер)
- HYLAS-1[en] (2010–тепер)
- Галілео (2011–тепер)
- European Data Relay System[en] (2016–тепер)
- ARD[en] (1998)
- PROBA[en] (2001–тепер)
- YES2[en] (2007)
- PROBA2[en] (2009–тепер)
- Proba-V[en] (2013–тепер)
- IXV (2015)
- LISA Pathfinder (2015–17)
- OPS-SAT (2018)
- Lunar Lander (2018)
- AIDA (2020)
- Proba-3[en] (2020)
- Columbus Man-Tended Free Flyer[en]
- CSTS[en]
- Darwin
- Don Quijote[en]
- e.Deorbit[en]
- EChO
- Eddington
- EXPERT[en]
- Гермес
- Hopper
- LOFT
- Luna 27
- Marco Polo
- MarcoPolo-R
- Mars Sample Return Mission
- ODINUS[en]
- PRIDE[en]
- SPICA[en]
- STE-QUEST[en]
- Cluster
- CryoSat-1[en]
- GEOS 1