11-й танковий корпус (СРСР)

11-й танковий Радомсько-Берлінський Червонопрапорний, орденів Суворова і Кутузова корпус
На службі1942-липень 1945
КраїнаСРСР СРСР
Вид Бронетанкові війська
Тип Червона армія
Війни/битвиНімецько-радянська війна
Почесні найменуванняОрден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня

11-й та́нковий Радо́мсько-Берлі́нський Червонопра́порний, ордені́в Суво́рова і Куту́зова ко́рпус — оперативно-тактичне військове об'єднання Червоної армії періоду Другої Світової війни.

Історія

У травні-червні 1942 року в Московському військовому окрузі на підставі Директив Ставки ВГК № 994021 від 25.05.1942 та № 994023 від 26.05.1942 року йшло формування 5-ї танкової армії, до складу якої увійшов і 11-й танковий корпус.

Після невдалих боїв у складі 5-ї танкової армії під час проведення Воронезько-Ворошиловградської операції корпус був виведений у резерв, де перебував до лютого 1943 року.

Директивою Ставки ВГК № 46002 від 10.01.1943 року корпус включено до складу 2-ї танкової армії Центрального фронту. Протягом лютого-березня 1943 року він брав участь у боях на севському напрямку в ході проведення Севської наступальної операції.

Директивою Ставки ВГК № 46122 від 21.04.1943 11-й танковий корпус був виведений у резерв Ставки ВГК в район Тули.

У подальшому в складі військ Південного, 1-го Українського та 1-го Білоруського фронтів корпус брав участь в бойових діях при проведенні Курської, Орловської, Донбаської, Нижньодніпровської, Білоруської, Вісло-Одерської та Берлінської операцій.

За цей час корпус майже не виходив з боїв. Виключенням стала тримісячна перерва наприкінці 1943 року.

Влітку 1944 року під час наступу на Ковель, через помилки у командуванні військами, 11-й танковий корпус потрапив у пастку, влаштовану німецьким командуванням й поніс значні втрати. Внаслідок цього було знято з посади командира корпусу генерал-майора Пилипа Рудкіна (Наказ ВГК № 220146).

10 червня 1945 року корпус переформований на 11-ту танкову дивізію[1].

Склад

на червень 1942 року

  • Управління корпусу;
  • 53-тя танкова бригада;
  • 59-та танкова бригада;
  • 160-та танкова бригада;
  • 12-та мотострілецька бригада;
  • 8-й окремий бронеавтомобільний розвідувальний батальйон.

на травень 1945 року

  • Управління корпусу;
  • 20-та танкова бригада;
  • 36-та танкова бригада;
  • 65-та танкова бригада;
  • 12-та мотострілецька бригада;
  • 50-й гвардійський важкий танковий полк прориву (з 06.1944);
  • 1461-й самохідно-артилерійський полк (з 01.1944);
  • 1493-й самохідно-артилерійський полк (з 06.1943);
  • 243-й мінометний полк;
  • 1388-й зенітно-артилерійський полк;
  • 93-й мотоциклетний батальйон;
  • 26-й окремий бронеавтомобільний розвідувальний батальйон (з 04.1943 по 12.1943);
  • Корпусні частини:
    • 687-й окремий батальйон зв'язку (з 04.04.1943);
    • 153-й окремий саперний батальйон (з 20.07.1943);
    • 81-ша окрема рота хімічного захисту (з 24.07.1943);
    • 11-та окрема автотранспортна рота підвозу ППМ (з 18.07.1942 по 25.04.1943);
    • 34-та окрема автотранспортна рота підвозу ППМ (з 18.09.1943);
    • 90-та рухома ремонтна база (з 10.06.1942 по 1943);
    • 263-я польова танкоремонтна база (з 1943);
    • 91-ша польова авторемонтна база (з 26.06.1942);
    • Окрема авіаланка зв'язку (з 1943);
    • 431-й польовий автохлібозавод (з 31.12.1942 до 1943);
    • 29-й польовий автохлібозавод (з 1943);
    • 1937-ма польова каса Держбанку (з 15.02.1944);
    • 2083-тя військово-поштова станція (з 10.07.1942).

Командування

Командири корпусу

  • генерал-майор т/в Попов Олексій Федорович (з 19.05.1942 по 21.07.1942);
  • генерал-майор т/в Лазарєв Іван Гаврилович (з 22.07.1942 по 07.06.1943);
  • генерал-майор т/в Радкевич Микола Миколайович (з 08.06.1943 по 21.10.1943);
  • генерал-майор т/в Гриценко Дмитро Максимович (з 22.10.1943 по 11.01.1944);
  • генерал-майор т/в Рудкін Пилип Микитович (з 12.01.1944 по 14.07.1944);
  • генерал-майор т/в Ющук Іван Іванович (з 15.07.1944 по 09.05.1945).

Начальники штабу корпусу

  • полковник Калініченко Петро Іванович (з 21.05.1942 по .06.1943);
  • генерал-майор т/в Гриценко Дмитро Максимович (з 7.06.1943 по .06.1945).

Нагороди і почесні найменування

Герої корпусу

Література

  • Ющук И. И. «Одиннадцатый танковый корпус в боях за Родину» — Москва: Воениздат, 1962.

Примітки

  1. ↑ [(рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 23 червня 2013. 11-й танковый корпус(рос.)]

Посилання

  • 11-й танковий корпус на сайті «Танковый фронт» [Архівовано 23 липня 2013 у Wayback Machine.]
  • п
  • о
  • р
Радянські танкові і механізовані корпуси (1941—1945)
Танкові корпуси
1 ТК • 2 ТК • 3 ТК • 4 ТК • 5 ТК • 6 ТК • 7 ТК • 8 ТК • 9 ТК • 10 ТК • 11 ТК • 12 ТК • 13 ТК • 14 ТК • 15 ТК • 16 ТК • 17 ТК • 18 ТК • 19 ТК • 20 ТК • 21 ТК • 22 ТК • 23 ТК • 24 ТК • 25 ТК • 26 ТК • 27 ТК • 28 ТК • 29 ТК • 30 ТК • 31 ТК
Гвардійські танкові корпуси
1 гв. ТК • 2 гв. ТК • 3 гв. ТК • 4 гв. ТК • 5 гв. ТК • 6 гв. ТК • 7 гв. ТК • 8 гв. ТК • 9 гв. ТК • 10 гв. ТК • 11 гв. ТК • 12 гв. ТК
Механізовані корпуси
1 МК • 2 МК • 3 МК • 4 МК • 5 МК • 6 МК • 7 МК • 8 МК • 9 МК • 10-МК • 11 МК • 12 МК • 13 МК • 14 МК • 15 МК • 16 МК • 17 МК • 18 МК • 19 МК • 20 МК • 21 МК • 22 МК • 23 МК • 24 МК • 25 МК • 26 МК • 27 МК • 28 МК • 29 МК • 30 МК
Гвардійські механізовані корпуси
1 гв. МК • 2 гв. МК • 3 гв. МК • 4 гв. МК • 5 гв. МК • 6 гв. МК • 7 гв. МК • 8 гв. МК • 9 гв. МК