Соната для фортепіано № 13 (Бетховен)

Соната для фортепіано № 13
КомпозиторЛюдвіг ван Бетховен
Створено1801[1]
Видано1802[1]
Тональністьмі-бемоль мажор
Інструментуванняфортепіано
CMNS: Соната для фортепіано № 13 у Вікісховищі
Початок сонати № 13

Соната для фортепіано № 13 мі-бемоль мажор, op. 27 № 1 «Quasi una fantasia», Л. ван Бетховена написана в 1800-1801 роках і була видана одночасно з відомою «Місячною сонатою» op. 27 № 2.

Складається з 4-х частин:

  1. Andante — Allegro — Andante
  2. Allegro molto e vivace
  3. Adagio con espressione
  4. Allegro vivace

Примітки

  1. ↑ а б Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40026
    d:Track:Q30532476d:Track:Q217595

Посилання

  • п
  • о
  • р
Ранні сонати
  • № 1 фа мінор, op. 2/1
  • № 2 ля мажор, op. 2/2
  • № 3 до мажор, op. 2/3
  • № 4 мі-бемоль мажор, op. 7
  • № 5 до мінор, op. 10/1
  • № 6 фа мажор, op. 10/2
  • № 7 ре мажор, ор. 10/3
  • № 8 до мінор («Патетична»), op. 13
  • № 9 мі мажор, op. 14/1
  • № 10 соль мажор, op. 14/2
  • № 11 сі-бемоль мажор, op. 22
  • № 12 ля-бемоль мажор, op. 26
  • № 13 мі-бемоль мажор, op. 27/1
  • № 14 до-дієз мінор («Місячна»), op. 27/2
  • № 15 ре мажор («Пасторальна»), op. 28
  • № 16 соль мажор, op. 31/1
  • № 17 ре мінор, op. 31/2
  • № 18 мі-бемоль мажор, op. 31/3
Сонати середнього
періоду творчості
  • № 19 соль мінор, op. 49/1
  • № 20 соль мажор, op. 49/2
  • № 21 до мажор, op. 53
  • № 22 фа мажор, op. 54
  • № 23 фа мінор («Апасіоната»), op. 57
  • № 24 фа-дієз мажор, op. 78
  • № 25 соль мажор, op. 79
  • № 26 мі-бемоль мажор («Прощальна»), op. 81a
  • № 27 мі мінор, op. 90
Пізні сонати
  • № 28 ля мажор, op. 101
  • № 29 сі-бемоль мажор («Хаммерклавір»), op. 106
  • № 30 мі мажор, op. 109
  • № 31 ля-бемоль мажор, op. 110
  • № 32 до мінор, op. 111
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
AllMusic · International Music Score Library Project · MusicBrainz
Нормативний контроль
BNF: 139081877 · Freebase: /m/0b6jmv · GND: 300016662